У повісті «Маруся» ми маємо яскраву картину селянського життя і побуту на прикладі життя родини Наума Дрота. Наум Дрот "був собі заможненький: було й волів пар з п'ять, була й шкапа, були й батраки; було чим і панщину відбувати і у дорогу ходити, була ж і нивка, одна і друга, а третю він сам вже купив, так було йому чим орудувати". Аж ось нарешті Бог послав Наумові і його жінці Насті найдорожче в житті — донечку Марусю.

Головний образ твору "Маруся", Квітка-Основ'яненко — Маруся. У ньому втілені найкращі риси сільської української дівчини. "Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте..." Такими колоритними фразами змальований портрет Марусі. Він нагадує образ дівчини з народної пісні.

Жанр та стиль твору "Маруся", Григорія Квітки-Основ'яненка - це сентиментально-реалістична повість.

Реалізм виявляється у зображенні правдивих картин сільської дійсності,, патріархальної родини працьовитих, богомільних Дротів. Доля жінки-солдатки.  Служба у царській армії, яка тривала більше двадцяти років. Хто має гроші, той може відкупитися.

Повість "Маруся" це особлива сторінка творчості Григорія Квітки-Основ'яненка . Вона має сентиментальне забарвлення. Основним сюжетом цієї повісті є зворушливе кохання гарної ніжної сільської дівчини та розумного й меткого, хоч і бідного парубка-сироти. Це палке, щире кохання дуже ідеалізоване, фінал його занадто трагічний.

Образ Анни з повісті "Земля", Кобилянської, стоверний як жінки-страдниці, яка у своєму житті перенесла неймовірні випробування і муки, а саме: наймитування з дитинства і зневагу, смерть коханого і смерть своїх дітей.

Образ Рахіри з повісті "Земля", Кобилянської змальовується непривабливими барвами. Це дівчина-лиходійка, яка сіє зло у душі Сави, намовляє його на переступ. Постає демонічна натура, яка від батька успадкувала злодійкувату вдачу, росла лінивою, лицемірною, злою; вона ходила цілими днями по селу, аби що-небудь поцупити.

Образ Сави з повісті "Земля": "з лиця подобав на матір і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного й неспокійного. З його ніжного, майже дитячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручав від себе. Холодним, мов ніж, зимним блиском, що постепенно змагався, відпихав від себе".

Образ Михайла з повісті "Земля", Кобилянської твориться за допомогою портретних деталей ("Михайло був молодець! І не саме великий, а плечистий і сильний. А з лиця, мов у дівчини, лише що над устами засіявся вус.. Дівчата в селі знали: був сором’язливий та замкнений… Був сильний, як ведмідь. Але серце було в нього м’яке, як тісто!"), характеристик розповідача, який відзначає його врівноваженість, чемність, покірливість батькам, наділяє юнака життєрадісним світосприйманням і працелюбністю: "Молодий хлопець опирався всьому завзяттю. Сміючись виходив із дому і сміючись вертався назад. Мов олень, перескакував весною глибокі шанці в полях, яким гнала розбурхана вода, а восени, як птах з висоти, розрізняв і в най густішій мряці всі предмети на простих просторах".