Аналіз роману "Чорна рада", Куліш П.:

Жанр: перший в українській літературі роман. Сприйнявши романтичні тенденції шотландського письменника В. Скотта, П. Куліш написав цілком оригінальний, самобутній твір, у якому зображено не лише історичні події з життя українського народу і відтворено український колорит, а й передано національний дух народу. Зобразивши історичні події, письменник намагався знайти в них відповідь на питання про майбутнє України, її соціальний устрій та державний лад. Саме тому "Чорна рада" — це роман со- щально-історичний.

Тема: визначальною у творі є тема історичної долі України, її дер­жавного устрою, місця в історії, а також шляхів, якими має йти український народ. З головною проблемою пов’язана низка менш істотних проблем, а саме: 1) взаємини між панством, старшиною і простолюдом, біднотою; 2) стосунки між Україною та Росією; 3) проблема вірності обов’язку, козацької честі; 4) проблема козацтва, Запорозької Січі.

Ідея: роману полягає в суперечності між козацькою старшиною, виразниками інтересів і поглядів якої є Сомко і Шрам, та широкими народними масами: селян­ською біднотою, міщанством, козацькою голотою, яких очолював Брюховецький.

Сюжет: у романі дві сюжетні лінії — соціальна та любовна. Перша — це події, пов’язані з вибором гетьмана на «Чорній раді» в Ніжині, поразка Сомка, Шрама та їхніх прихильників, друга — любовна, романтична, причому вона складніша, ніж звичайний любовний трикутник. Тут Леся, а з другого боку — Петро, гетьман Сомко, відчайдушний козак-запорожець Кирило Тур, історія з викра­данням, відмова Тура від Лесі. П. Куліш будує сюжет у хроноло­гічному плані, події розгортаються послідовно, наче ланцюжок, у якому одна ланка закономірно пов’язана з другою.

Композиція: роман складається з 18 розділів. Експозиція: зображення історичної епохи, у якій відбувати­муться події твору, знайомство з головними героями роману. Зав’язка: прагнення Шрама підтримати на раді Я. Сомка, по­долати розбрат і безлад серед козацтва. Герої роману постійно в дорозі. Такий ком­позиційний прийом дає авторові змогу показати широку картину народного життя, різні стани, прошарки населення, ознайомити і героїв твору, і його читачів із тим, як живе і чим переймається народ. Кульмінація — картина "чорної ради". Куліш застосовує і компо­зиційний прийом листа, і принагідне цитування Святого Письма, і пряме авторське звертання-роздум до героя (цей прийом у свій час винайшов Квітка-Основ’яненко); у деяких випадках письменник, закінчивши розділ, натякає на зміст наступного, щоб заінтригувати читача. Розв’язка: смерть Я. Сомка, І. Шрама; одруження Петра з Ле­сею.

Образи: центральним у романі є образ народу — запорозьких козаків, міщан, селян, соціальних низів, черні, який, обурений соціальною несправедливістю з боку розбагатілої козацької старшини, під час "чорної ради" віддав перевагу Брюховецькому, людині, яка вміло використала сліпий гнів і незадоволення народу у своїх інтересах.

У романі постійно присутній образ легендарної Запорозької Січі. Автор захоплюється найпершим законом січового братства — законом побратимства: "щоб не було се моє, а се твоє, а все вкупі; щоб помагать один одному в усякій пригоді, щоб менший старшому був вірним слугою, а старший меншому — рідним батьком".

Характеристика: полковник Шрам - не рветься до влади, на відміну від Брюховецького, сам складає із себе полковництво, але знову береться за зброю тоді, коли Україна потребує його козацької відваги й розуму. Як негативне в його образі слід відзначити дещо зверхнє ставлення до простолюду.
Сомко П. Куліш виводить мудрим державним діячем. Соборна, незалежна, вільна Укра­їна, об’єднана під єдиною гетьманською булавою, — то ідеал Сомка. Як і Шрам, він бажає бачити свою державу рівноправним союзником Росії, а не її підданкою. У той же час Сомко виступає втіленням найвищих моральних чеснот. Це справжній романтичний герой — мужній, сильний, відважний, благородний і великодушний.
Кирило Тур — утілення козацького лицарства, відваги, волелюбності та самостійності. Його образ найромантичніший у романі і найбільш суперечливий. Тур підтримує Брюховецького в боротьбі за владу, але йде на смерть, щоб визволити Сомка; викрадає наречену в гетьмана, незважаючи на суворі закони Січі, що карали за такі негідні вчинки, хоча щиро шанує Сомка; Кирило вступає у двобій із Петром Шраменком, коли той переслідує запорожця як викрадача, і рятує свого супротивника, коли кінь його мало не зірвався у провалля. Саме таких, як Кирило Тур, називали характерниками. Ідеалами отамана Тура є козацькі честь і звичаї, козацька воля і рівність та незалежність. Але часто він діє за велінням серця, а не розуму й волі.
Пугач виступає в романі носієм і хранителем традицій і звичаїв Січі. Саме тому він і користується такою популярністю серед козацтва, що береже його честь, закони рівності й волі. Пугач мріє про вільну козацьку демократичну республіку Січ, де панують справедливість і братерство, а всі громадяни — рівні. Серед козацтва Пугача по­важають як справедливого судцю, який чинить за велінням совісті й правди. Обурений дво- рушністю Брюховецького, якого раніше підтримував, Пугач відверто проклинає його і на­пучує козаків відвернутися від лицеміра. Саме Пугач приводить у виконання вирок, ним же й винесений Турові: він з усієї сили б’є винного киями за те, щоб не порушував лицарських законів честі. Проте потім сам же і дає ліки Турові, щоб швидше загоїлися рани січовика.
Петро Шраменко в романі — гідний син свого славного батька. Мужністю й хоробрістю він дивує навіть бувалих козаків. Шраменко благородний лицар і романтичний герой, який не йде в житті манівцями. Він підтримує Кирила, свого суперника й супротивника, з яким стояв на смертному герці, захищаючи честь дівчини Лесі і гідність Сомка.
Народний співец зображено в "Чорній раді" по-новому. На відміну від Шевченкового перебенді, Божий Чоловік не закликає народ до боротьби, а кличе до милосердя й доброти. В образі сліпого бандуриста втілені народні ідеали гуманізму, мудрості, моральної досконалості. Це безкорислива людина, що ходить у лахмітті і має повні кишені грошей, за які викупляє з неволі козаків. Крім того, він лікує і хворих, а своїми чудовими піснями і грою на кобзі зцілює людські душі. "Божий ясний Чоловік" — національно свідома людина, у житті він далекий від усього дріб’язкового, мізерного, "душа його жила не на землі, а на небі", можливо, тому вплив слова цього героя на інших такий значний.

5 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 5.00 (1 Vote)