Аналіз твір "Лісова пісня", Леся Українка:

Тема: за змістом твір Лесі Українки — це своєрідний гімн вільній людині, єднанню лю­дини і природи.

Жанр: "Лісова пісня" — це драма-феєрія, тобто драма-казка, у якій відбува­ються незвичайні перетворення, а поряд з людьми діють істоти, створені людською уявою. Водночас у творі є всі ознаки драми: це наявність драматичного конфлікту, який підпоряд­кований ідеї твору.
У драмі використано засоби, властиві казкам: перетворення сил природи, казкових пер­сонажів в образи, що подібні до людей і наділені людською мовою та почуттями; пере­творення людей на звірів. У "Лісовій пісні", як і в казці, діють алегоричні образи — Доля, Злидні.

Ідея: утвердженню краси вільнолюбивого духу, кохання і мрії, людського життя, гармонійного, як природа.

Головні персонажі: представники "лісового царства" — Мавка, Лісовик, Водяник, Пере­лесник, Русалка; Той, що греблі рве; Той, що в скалі сидить; Русалка Польова, Пропасни­ця, Потерчата, Куць, Злидні; образи людей — молодий хлопець Лукаш, дядько Лев, мати Лукаша, молодиця Килина.

Композиція "Лісової пісні" своєрідна, оскільки у творі природа органічно переплітаєть­ся з життям людей і стає повноправною дійовою особою. Тому основним композиційним принципом, до якого вдається Леся Українка, є паралелізм.
Драма складається з прологу і трьох дій, співвіднесених з різними порами року, протя­гом яких зароджується, розвивається і поступово згасає інтимне почуття Мавки і Лукаша. Усі події відбуваються протягом одного року.
Пролог уводить нас у весняний розквіт природи. Ми знайомимося з казковими персо­нажами драми. У першій дії зустрічаємося з людьми, які живуть неподалік від лісу, стаємо свідками зародження кохання лісової істоти Мавки і парубка Лукаша.
Наступна дія переносить нас у літо. До озера прийшли люди, вони внесли в лісове життя свої звички, гамір. Мавка бореться за своє кохання, за своє місце серед людей. Але буденщина засмоктує Лукаша, і він, послухавши матір, одружується з удовою Килиною. У третій дії в почуття Лукаша і Мавки вривається осінь з її холодними дощами, опалим листям і пронизливими вітрами. Тяжко покараний Лісовиком за зраду найщиріших по­чуттів до Мавки, вовкулакою блукає лісом Лукаш, страшні злидні обсіли хату Килини.
Мавка, простивши коханого, повертає йому людську подобу. А сама ледь не гине від руки Килини. Востаннє Мавка з’являється перед Лукашем у постаті Долі, просячи дати їй душу. Заключний монолог Мавки сповнений оптимізму: настане весна і лісова дівчина знову оживе зеленою вербицею, адже життя не можна вбити, як не можна вбити поклик людини до щастя, краси, волі.

Поетичні засоби: зміна віршово­го розміру підкреслює не тільки характер того чи іншого персонажа, а й зміну настрою, поведінки кожного з них. Здебільшого білий п’ятистопний ямб змінюється римованими строфами, міняє розмір, наближається до народнопісенного.

Художні засоби: епітети: сльози дрібні, розмова люба, постійні епітети: сон-трава, квітоньки-зірниченьки, верба-вдовиця; емоційно забарвлені порівняння: хижа, наче рись; як лис у пастці; як панна; як голуби, прийом інверсії: "тепер він вовкулака дикий, хай прагне крові людської".

5 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 5.00 (1 Vote)