Аналіз вірш, пісня "Пісня про рушник", А. Малишко:

Тема: це пісня про матір.

Ідея: материнська любов і відданість своїм дітям. Утвердження сили материнської та синівської любові

Літературний рід: лірика.

Вид лірики: особиста.

Жанр: пісня.

Образи: центральним образом поезії є ви­шиваний рушник, який українці здавна вважають своєю найбільшою святинею, він є сим­волом материнської любові й благословення.

Сюжет: в основу сюжету поет поклав реальний факт зі свого життя. Виряджаючи Андрія на навчання до Києва, мати подарувала йому вишиті власними руками сорочку й рушник. Твір побудовано у формі монологу ліричного героя, у якому він розповідає про найдорожчу йому людину — матір, оспівує її душевну красу й велич.

Художні засоби: образ матері малюється виразними епітетами, ніжні синівські почуття підсилює гра­дація та анафора "і". З образом матері нерозривно пов’язаний образ рідної землі, України, які назавжди залишаться в серці ліричного героя. Епітети: далека дорога, солов'їні гаї, незрадлива ласкава усмішка, засмучені очі, очі хороші, тихім шелесті. Персоніфікація: "цвіте доріжка,... луги,... гаї,... усмішка,... очі", "щебетання дібров", "оживе... дитинство, й розлука, і вірна любов". Порівняння: "простелю, наче долю". Звертання: «Рідна мати моя».

Віршовий розмір: анапест.

Тип римування: перехресне.

Кольорова гама вірша: колір ранкової зорі, цвіт росянистої доріжки, зелені луги, блакить очей. Звукова гама: спів солов'їв, тихий шелест трав, щебетання дібров.

Ліричний герой з великою теплотою згадує рідну матір, її безсонні ночі над колискою сина, її намагання прилучити дитину до всього прекрасного, людяного, її сокровенне бажання бачити свою дитину щасливою, не обійденою долею. Ненька дарує синові рушник вишиваний як символ життєвої дороги, на якому «росяниста доріжка, і зелені луги, й солов'їні гаї», на якому оживає «і дитинство, й розлука, й... материнська любов». Так А. Малишко поглиблює образ рушника, запозичений із народної творчості. Проте головним у поезії є образ найближчої і найсвятішої людини — образ матері.

Поет змушує кожного згадати своє дитинство, молоді літа, прощання з отчим порогом і матір'ю, він відтворює і щем розлуки, і передчуття майбутніх незвіданих доріг, і материнську тривогу за долю дитини.