Аналіз вірша балади "Причинна", Т. Шевченко:

Тема: розповідь про вірне кохання, розлуку і трагічну смерть закоханих.

Ідея: возвеличення щирого почуття кохання і водночас засудження жорстокого і злого світу, де неможливо зберегти сильні, чисті, справжні почуття.

Основна думка: людина, яка здатна сильно й істинно проявляти кохання, відданість, вірність, приречена на трагічний кінець.

Жанр: романтична балада.

Сюжет: молода дівчина покохала козака, а той поїхав на чужину й довго не вертався. На її думку, хлопець загинув. Але героїня-сирота на­стільки сильно переживає цю розлуку й чекання, що стає "при­чинною", втрачає розум. Винними в цьому вважаються "злі люди" (ворожка, яка зачарувала дівчину, щоб та менше тужила. Дівчина, зачарована, уночі гуляє берегом Дніпра ("Реве та стогне Дніпр широкий") і оплакує смерть свого коханого. У сюжет твору май­стерно вплетені психологізовані пейзажні картини. Природа наче ілюструє, відгукується на зміни настрою героїні балади. Із води виходять на місяці погрітись русалоньки — то нехрещені діти і дівчата. Вони побачили сновиду, яка на дубі виглядала коха­ного, почекали, коли та спуститься і залоскотали її насмерть. Аж на світанку повертається коханий козак, він бачить під дубом дів­чину свою мертву й вбиває себе. Люди їх знаходять і ховають.

Композиція: експозиція: пролог, знайомство з дівчиною, яка під впливом ворожіння стала причинною; зав’язка: очікування героїнею коханого козака, що обіцяв по­вернутися до неї з походу; кульмінація: смерть героїв. розв’язка: епілог (поховання закоханих).

Художні засоби: епітети: «синє море», «біле тіло», «козаченько молоденький», «біле личко», «гай темний», «Дніпро широкий», «чисте поле», «дуб кучерявий»; пестливі назви: «козаченько», «русалонька», «слізоньки», «дівчинонька» та порівняння: «з уст — ні пари», «кругом, як в усі, все мовчить».