Аналіз вірша "Думка" (Нащо мені чорні брови...), Т. Шевченко:

Тема: розповідь про нещасливе кохання дівчини та її сирітське життя серед своїх.

Ідея: висловлення співчуття героїні твору, яка вимушена страждати, плакати через "зраду чорнявого".

Основна думка: Нащо ж мені краса моя, / Коли нема долі?

Жанр: інтимна лірика.

Римування: перехресне.

Сюжет поезії: Молода дівчина, героїня твору, плаче, серце в неї "в’яне", вона "нудить світом", оскільки її залишив чорнявий. Тепер вона не бачить сенсу свого подальшого життя. Навіть близькі люди виявляють байдужість до її сліз, квилінь. Дівчина хоче, щоб її сум, жалість "вітри почули і понесли за синєє море, чорнявому зрадливому на лютеє горе".

Художні засоби: епітети: «літа... веселі», «тяжко жити», «лютеє горе», «вітри буйнесенькі». метафори: «Літа пропадають», «очі плачуть», «серце в’яне, нудить світом», «очі плачуть», «серце хоче... воркує», «вітри почули». анафори: «Чого...», «Нащо...», «Нема...», «Нехай...», «Щоб...». повтори: «літа молодії», «очі плачуть», «чого серце...». риторичні оклики: «Нехай плаче сиротина, / Нехай літа тратить!», «Чорнявому зрадливому / На лютеє горе!». порівняння: «нуждить світом, як пташка без волі», «як го­лубка, день і ніч воркує», «свої люди — як чужії», «серце, як голубка... воркує». звертання: «плач же, серце, плачте, очі». риторичні запитання: «Нащо ж мені краса моя, / Коли нема долі?», «Та й нащо питати?».

5 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 5.00 (1 Vote)