Тема: зображення мінливості природи в зміні дня й ночі.

Ідея: нерозривний зв’язок почуттів з природою, сподівання на краще майбутнє.

Мета: надія на краще майбутнє.

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш.

Тематика: пейзажна лірика.

Художні засоби: Епітети: червоні поли, рожевою пеленою, малую годину, хмароньку рожевую, туман сивий, тьмою німою.

Порівняння: «покриває рожевою пеленою, мов мати дитину», «ніби серце одпочине», «ждеш його, того світу, мов матері діти», «туман, неначе ворог».

Метафора: «за сонцем хмаронька пливе», «червоні поли розстилає», «туман ...тьмою німою оповиє тобі душу».

Персоніфікація: «хмаронька ...сонце спатоньки зове», «серце одпочине, з Богом заговорить».

Зменшувальні суфікси (пестливі слова): хмаронька, спатоньки, годиночку.

Єдинопочаток (анафора): «І хмароньку рожевую, І тьму за собою».

Кількість строф – чотири.

Вид строфи: шестивірш (секстина), чотиривірш (катрен), п'ятивірш (пентина).

Віршований розмір: тристопний ямб: тристопний  - у рядку повних три  стопи,  закономірність – ненаголошений склад чергується з наголошеним.

Рими:  пливе – зове, розтилає – покриває, дитину – годину, собою – німою, дітись – діти.

Зорові образи: сонце, хмаронька, море, пелена, мати, дитина, туман. 

Слухові образи: з Богом заговорить.

Образи кольору: червоні, синє, рожевою.

ЗА СОНЦЕМ ХМАРОНЬКА ПЛИВЕ.
За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину.

Очам любо. Годиночку,
Малую годину
Ніби серце одпочине,
З Богом заговорить...

А туман, неначе ворог,
Закриває море
І хмароньку рожевую,
І тьму за собою
Розстилає туман сивий,

І тьмою німою
Оповиє тобі душу,
Й не знаєш, де дітись,
І ждеш його, того світу,
Мов матері діти.

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 0.00 (0 Votes)