Тема: розповідь про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим, її звернення до ворожки, розмова з тополею і, нарешті, перетворення самої дівчини на тополю під впливом чудотворного зілля.

Ідея: вірність у коханні і зрада; кохання щире і без почуттів; батьки і діти.

Жанр: балада з казково-фантастичними подіями.

Основна думка: кохання — це не тільки щире почуття, а й те, через що любляче серце страждає у поневіряннях

Художні засоби: Метафори: «вітер виє, гуляє...», «море синіє», «серце ниє», «лихо... зострінеться», «серце знає», «личко червоніє», «брови полиняють», «серденько мліло», «чуло серце недоленьку», «серденько б’ється», «чорнобрива сохла», «стань місяць серед неба».
Порівняння: «поле, як те море», «одна, як сирота», «воркує, як голубка без голуба», «сонце світить — як ворог сміється», «сохне..., як квіточка», «пішла стара, мов каламар», «полетіла, мов на крилах».
Повтори: «одна, одна...», «...пала, пала, стала...», «плавай, плавай, лебедонько».
Епітети: «біле личко», «карі оченята», «щира правда».
Звертання: «Легше, мамо, в труні лежати», «Бабусенько, голубонько, серце моє, ненько», «Зроби, моя пташко!». «Добре, доню...», «Спасибі, бабусю», «Плавай, плавай, лебедонько!», «Скажи, моє серце!», «Мамо моя!.. доле моя!», «Боже милий, боже!», «Подивися, тополенько!», «Рости ж, серце- тополенько!..», «Не знайте, дівчата!», «Бо не довго, чорнобриві!»

Сюжет:
Край дороги росла висока тополя. Розповідь автора про трагічне кохання, пов’язане з цим деревом.Дівчина покохала козака. Любилися, зустрічалися, аж доки козака не стало. Молодиця сумує за ним. Мати хоче її видати заміж за стару людину. Дочка не бажає зраджувати тому коханню, яке у неї було. Вона звертається по допомогу до ворожки. Спробувавши зілля бабусі, дівчина стала тополею.

Елементи сюжету:

Експозиція — вступна частина до твору, де поет із сумом описує тополю.
Зав'язка — «Полюбила чорнобрива козака дівчина».
Розвиток дії — дівчина зустрічалася з козаком, але після її розлучення з хлопцем мати хоче видати заміж доньку.за старого.
Кульмінація — дівчина вирішує скористатися зіллям ворожки.
Розв'язка — дівчина за допомогою зілля ворожки стала тополею.

Образи-символи в баладі "Тополя":

Тополя — це символ дерева життя, символ добра і правди. Образ чабана - посередника між природою і людьми. Паралелізм — спів солов'я на калиновому кущі і спів закоханих душ. Зілля — це символ смерті і відродження, магічного впливу на почуття, вчинки людини, її долю, надійного оберегу від нечисті.

Образи: тополя, образ чабана, гнучка та висока тополя, і птахи на калині, калина, зілля, криниця, вода.

Романтичний пейзаж балади: передбачає яскраву авторську оцінку зображуваного. Цей опис рясніє на фантастичні картини з використанням гіперболи та символів. Стан природи перегукується з переживаннями героя. Серед степу одна тополя, сильні природні явища: вітер, буря, що гне тополю.

Характеристики героїв:

Головна героїня балади — молода безіменна дівчина. Вона має привабливу зовнішність: чорнобрива, карі оченята, біле личко червоніє. Дівчина полюбила козака всією душею, усім серцем «любилася, кохалася», але... козак залишив її. Автор з повагою ставиться до героїні і підкреслює такі її риси характеру: вірність у коханні, щирість у почуттях, цілеспрямованість, волелюбність.

Матір героїні вбачала щастя доньки не в коханні, а в матеріальному достатку. Вона не переймається стражданнями своєї дитини. "Чого в'янеш, моя доню?" — стара не спитала". Не порадившись з дочкою, не спитавши її згоди, мати "тихенько єднала" її із багатим старцем. На матір не подіяли відмови дівчини. "Не слухала стара мати. Робила, що знала..." Для неї головне було те, щоб донька жила в достатку.

Ворожка — це старенька. Вона береться допомагати дівчині, бо "сама колись дівувала, теє лихо знаю..." Люди приходять до неї зі своїми пробле¬мами, і вона всім допомагає.