Тема: прагнення поетеси служити рідній країні, боротися заради Вітчизни, розбудити байдужість людей, відчути «гарячий подих однодумців»

Ідея: возвеличення патріотизму, любові до тієї землі, де ти народився, живеш, державне самоутворення України

Жанр: вірш

Вид лірики: громадянська лірика

Основна думка: утвердження активної життєвої позиції: Хочу жити, аж життя не зломить.

Настрій: життєствердний, піднесений

Образи: душа, земля, вода, пломінний (полум’яний) колір.

Віршовий розмір: ямб.

Римування: перехресне.

Художні засоби: Епітети: «день прозорий», «запальний квітень», «земля байдужо-непривітна», «шляхи великі», «гарячий подих», «застиглі й непокірні води», «бурхливі води».
Метафори: «день мерехтить», «душа горить», «росте прокляття», «душа грає», «клич затріпоче, кружляє, зриває», «води забурлили водоспадом», «закрутить непогода».
Порівняння: «мерехтить, мов пломінь», «клич, мов прапор в сонці», «кружляє, мов невтомний сокіл», «мене підхопить мов піщину».
Повтор: «росте, росте».
Риторичний оклик: «І тому росте, росте прокляття!», «І зриває рідних і охочих!», «Від пориву до самого чину!»
Анафора: «І коли...», «І мене». Інверсія. «І душа моя горить сьогодні», «Найгостріше слово — Україна», «Хай несуть мене брехливі води».

Композиція. Вірш складається з семи строф

Ідейний зміст твору. У цьому вірші Олена Теліга декларує своє життєве кредо — служити рідній країні. Її найбільша гордість — Україна. Душа авторки сповнена енергії жити і боротися заради Вітчизни до кінця життя. Поетеса переконана, що там, де є патріоти, там немає байдужих. У творі простежується філософська думка про те, що героїня ладна боротися до останнього, бо її душа «рушає на шляхи великі». Поетеса прагне своїм закликом збудити «застиглі й покірні води», щоб вони «забурлили водоспадом» саме «на землі байдужо- непривітній».

Лірична героїня поезії (яка зливається з образом автора) має глибокі патріотичні почуття; неординарна особистість, яка усвідомлює своє призначення, свою життєву місію, невідворотність жертви в ім’я боротьби за свободу; головне для неї - святе почуття обов’язку.  

Твір розповідає про визначний час у житті героїні, коли душа «грає і тікає на шляхи великі».

Саме в цьому творі вона заявила про свою життєву позицію поетеси-патріотки, що опинилася в чужій країні, серед чужих людей, в обстановці, яка породжувала ілюзію, ніби можна «легко жить без великих хотінь». Але таке життя – не для неї, вона готова поринути в бурхливий водоспад життя, готова до самопожертви в боротьбі за Українську державу.
Хоч людей довкола так багато,
Та ніхто з них кроку не зупинить,
Якщо кинути в рухливий натовп
Найгостріше слово – Україна.

Поезія «Пломінний день» - це момент осмислення свого шляху в житті, гірке усвідомлення того, як мало для самих українців не раз означає Україна: співвітчизники змирилися з тим, що живуть не у вільній державі, а героїня змиритися не хоче й не може. Тому виражає своє жагуче прагнення поетичним словом піднести дух нації і засвідчує готовність включитися в активну боротьбу за омріяну незалежну державу.