Аналіз вірша Радість Олени Теліги:
Тема: висловлення життєвого оптимізму, радості, які охопили ліричну героїню, її прагнення передати це тим, хто її оточує.

Ідея: возвеличення гарного настрою як стимулу для виконання позитивних дій, добрих вчинків, рухатися до визначеної мети.

Основна думка: радість — життєстверджувальний мотив, який наділяє кожного оптимізмом, гарним настроєм.

Рід: лірика

Жанр: вірш

Зміст твору: лірична героїня вірша сповнена життєвого оптимізму, вона несе радість у серці, причини її пояснити не може. До неї «радість тулиться», і це піднесення передається поетичним порівнянням «як безжурний вітрогон-хлопчина», що не встоїть на місці, не дає зупинитися. Він не зважає на жвавий міський рух, йому потрібні простір, широке поле для діяльності, тому не йде, а пролітає, і «похмурі люди» тільки підкреслюють радість, щастя героїні, її прагнення до дії.

Композиція: вірш складається з трьох строф

Віршований розмір: анапест.

Римування: кільцеве.

Настрій: життєрадісний, оптимістичний

Художні засоби: Метафора: «радість тулиться», «хлопчина рветься», «поле стелиться», «я пролітаю», «козачками вдарю попід мурами». Порівняння: «тулиться як безжурний вітрогон-хлопчина», «рветься як метелиця». Анафора: «Ніби поле перед нами стелиться, / Ніби зникли авта й мотоцикли». Риторичний оклик: «хлопчина не дає спокою!». Інверсія: «Переходжу обережно вулицю».

Лірична героїня: сповнена оптимізму і неприховано радіє життю. Ця радість нагадує безжурного хлопчину-вітрогона, що не дає спокою героїні. Ця радість нуртує в її душі, і вона переконана - так має бути.

Висновок: дуже важливо, коли людина радіє життю, коли ноги самі просяться до танцю, коли душа співає. Олена Теліга була переконана: справжню людину завжди вирізняє любов до життя, до людей, до Вітчизни.