Аналіз (паспорт) вірша Приходять предки Андрій Малишко: поет ніби звітує перед своїми предками — чи так він живе, як треба, чи не зрадив він сподівань тих, хто «кайданами подзвонював», виборюючи світле майбутнє для нащадків.
Тема: згадування предків, які, виборюючи волю, страждали, терпіли поневіряння, знущання.

Ідея: висловлення почуття пошани, подяки до тих, хто творив історію, захищав рідний край, відстоював його інтереси.

Основна думка: а) сучасне покоління повинно шанувати тих, завдяки кому на теперішній час має щасливе і вільне життя;
б) Чи ти не став розщепленим, як атом... Ярижкою, нікчемним, псом на влові?»

Жанр: громадянська поезія.

Ідейно-художній зміст твору: А. Малишко натякає на трагічне минуле українського народу. Водночас вустами предків поет звертається до своїх сучасників і нащадків з болючим запитанням, чи зуміли вони зберегти національну самосвідомість, чи не втратили вони те, заради чого гинули їхні діди та прадіди. Тобто є шанс, є надія, що історія України не стала епілогом, фінальною згадкою про загиблу державу.

Художні засоби: Метафора: «приходять предки».
Епітети: «предки добрі і нехитрі».
Антитези: «не руки — а... віти»; «не очі — а... орбіти».
Порівняння: «не став розщепленим, як атом».
Звертання: «Дитино наша...»
Риторичне запитання: «Ярижкою нікчемним, псом на влові?»
Риторичний оклик: «Дитино наша, ягодо з любові!..»

Висновок: чесність, безкомпромісність викликає в душі А. Малишка почуття невдоволення зробленим, прагнення творити краще, сплатити народові борги за все прекрасне й величне, що він дав поетові. Поет глибше, по-новому розуміє обов’язок перед тими, кого вже немає, хто жив і віддав життя за нас, за щастя нових поколінь.