Тема: оспівування щирого почуття, щасливої миті у душі закоханих.
Ідея: возвеличення кохання — смисл життя кожної людини.
Основна думка: «...і синіє щастя у душі моїй».
Рік написання: 1939
Літературний рід: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: інтимна.
Римування: Перехресне.
Віршовий розмір: Шестистопний хорей з широким використанням пірихію (парних ненаголошених складів). Цей розмір відповідає народнопісенному.
Мотив: щире почуття кохання, нерозривно пов'язане з красою природи; плинність життя.
Ліричний герой: закоханий чоловік, якому польові квіти нагадують очі милої.
Художні засоби: епітети - «рідні очі», «невідомий час», порівняння - «васильки у полі... — васильки з-під вій», «одсіяють роки, мов хмарки на небі», художній паралелізм - «...васильки у полі, а у тебе, мила, васильки з-під вій», повтор - «васильки у полі», метафори - «гаї синіють», «щастя синіє у душі», «осіяють роки», «синіє поле», «хмарки летять».
Символи: васильки – символ кохання, життя, єднання людини з природою («Васильки у полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій»); символ швидкоплинності життя («Може, ми квітками, може, васильками станем - я і ти»); символ безкінечності життя, зв’язку поколінь («васильками станем - я і ти... другий, далекий, сповнений привіту, з рідними очима порівняє нас»).
Образи: ліричний герой, кохання, природа, васильки.
Настрій: оптимістична і філософська поезія, що допомагає людям жити й любити.
Зміст вірша "Васильки", Володимир Сосюра: сині васильки автор порівнює з кольором очей коханої. Цю барву художники-живописці вважають холодною. А під пером поета вона наповнюється теплом: «І синіє щастя у душі моїй».
Природа у вірші одухотворена, вона радіє і сумує разом з ліричним героєм, у душі якого панує оптимістичний настрій навіть тоді, коли він усвідомлює конечність людського життя. На зміну одному поколінню приходить інше, а вічними й нетлінними зостаються краса кохання, теплота людських сердець, єднання людини з природою:
Так же буде поле, як тепер, синіти і хмарки летіти в невідомий час, і другий, далекий, сповнений привіту, з рідними очима порівняє нас.
У вірші немає суму, що таке недовговічне людське буття. Оптимістична і філософська в своїй основі поезія вічно молодого співця допомагає людям жити й любити.
ЧИТАТИ ВІРШ "ВАСИЛЬКИ" ВОЛОДИМИР СОСЮРА:
Васильки у полі, васильки у полі,
і у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем — я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.