Тема: незбагненна краса світу.

Ідея: патріотичні почуття, передані словом.

Основна думка: "Вечір, мов казка, над Україною казка, як вечір, аж синьо в очах…".

Рік написання: 1968

Літературний рід: лірика.

Жанр: вірш.

Вид лірики: пейзажна.

Мотиви: відтворення романтичної атмосфери зимового вечора; захо­плення красою української природи.

Ліричний герой: людина, яка уміє бачити красу Батьківщини, сприймає цей звичайний вечір як щось виняткове й небуденне. Він настільки щирий і переконливий, що навіть будь-який читач змушений буде впустити у своє серце любов і тепло.

Художні засоби: епітети - «льодинка холодна», «все запорошене, все насторожене», персоніфікації - «місто тікає на ніч в степи», «Україна за­слухалась і не спить», повтор - «казка», порівняння - «вечір, мов казка», «казка, як вечір», анафора - «все», «вся», подвійне порівняння - вечір, як ми вже переконалися, казковий. А казка – добра, таємнича, зі щасливим кінцем – асоціація з вечором, затишною оселею, рідною людиною, яка розповідає цю казку.

Кольори: білий, блакитний, колір неба, синьо в очах від напівтіні, зимовий вечір здається біло – блакитним.

Зміст та аналіз вірша "Зимовий етюд": автор створив словесний етюд, намалювавши казковий вечір. Але недаремно автор двічі вживає слово «Україна». Він не показує нам традиційного сільського пейзажу, а змальовує місто, яке «тікає на ніч у степи». Степ – це також невід’ємна частина традиційного українського пейзажу.
Такого вечора можна почути тишу, якої немає вдень. Якщо прислухатися до неї, можна почути чиїсь тихі кроки, звук тонкої криги, що ламається під ними, шелест гілочки, з якої падав іній. Ці та інші звуки відчує той, хто вміє не лише слухати, а й вслухатися, тоді й тиша не здаватиметься німою.
Любов до Батьківщини починається з любові до природи, з уміння бачити красиве у звичайному, з усвідомлення необхідності берегти цю неповторну красу, яку так легко знищити.

ЧИТАТИ ВІРШ "ЗИМОВИЙ ЕТЮД" ВОЛОДИМИР ПІДПАЛИЙ:
Трішки туману і трішки інею,
неба льодинку холодну —
на шлях…
Вечір, мов казка, над Україною
казка, як вечір,
аж синьо в очах…

Там, за тополями,
за огорожами,
де місто тікає на ніч в степи —
все запорошене,
все насторожене,
вся Україна заслухалась —
і не спить…

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 0.00 (0 Votes)