Тема: розповідь про буденне життя коня Шептала, який одного разу вирвався на волю. Образ білого коня алегоричний — це індивідуум, що від­різняється від оточення, виділяється з натовпу.

Ідея: дуже важливо для кожного зберігати власну індивідуальність у сучасному жорстокому світі, залишатися людиною в будь-яких ситуаціях.

Основна думка: людина не повинна зраджувати своєї індивідуальності, людської гідності, мрії, самого себе.

Рік написання: 1965

Літературний рід: епос.

Жанр: оповідання.

Проблематика: людина в суспільстві, її знеособлення; життєвий ви­бір; свобода і неволя; особистість і натовп; збереження індивідуальності; дійсність і мрія.

Лейтмотив: краса природи належить тому, хто її розуміє, цінує, вшановує.

Сюжет: експозиція: розповідь про коня;
зав’язка: Шептало незадоволений рішенням Степана відправити його з хлопцем за зеленим харчем для свиней;
розвиток дії: коні на водопої; роздуми та спогади Шептала;
кульмінація: кінь тікає й насолоджується свободою;
розв’язка: повернення додому.

Персонажі: кінь Шептало, конюх Степан, хлопчик-підпасок.

Алегоричні образи твору: кінь Шептало –  людина самотня, скривджена, яка відрізняється від інших, проте втрачає свою індивідуальність; «Бригадне стовпище» – натовп безликих персоналій, батіг – покора, страх, пригнічення особистості, підневільне становища, приниження гідності, стайня – тогочасна система.

Аналіз оповідання "Білий кінь Шептало" Володимир Дрозд:
Образ білого коня Шептала – алегоричний. Він уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, губить кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти, «як усі».
Лише на мить вирвавшись із неволі, кінь відчув себе щасливим, але потім усе ж дійшов висновку, що краще бути покірним та слухняним під захистом сильнішого, надавати перевагу реальності, а не мрії.

Характеристика кінь Шептало: добросовісно виконує роботу, його поважає конюх Степан, на нього можна покластися, не любить ходити в упряжі, «Я інакший ніж вони..», удавано покірний, гордий, здатний до глибокого критичного мислення, пишається своїм походженням і білим кольором шкіри, полюбляє волю, ненавидить табун, «Він усе забуває, окрім, одного: тремтливої ілюзії волі та влади».

Ім’я (кличка, призвісько) коня Шептало – від слова «шептати», притишено говорити. У кличці Шептало відображено сутність алегоричного образу роздвоєної особистості. Будучи сміливим, маючи глибоку душу і світлий розум, кінь водночас нерішучий, залежний, готовий змиритися. Він заявляє про свої права ніби пошепки, з обережністю проявляє власний потяг до волі і врешті-решт нехтує правом самостійного життєвого вибору.

5 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 5.00 (2 Votes)