Тема: взаєморозуміння людини зі світом природи на прикладі зображення життя добрих фантастичних істот на тлі світу людей з їхніми вадами і позитивними рисами.

Ідея: уславлення доброти, чуйності, взаємодопомоги; засудження жорстокості та несправедливості.

Персонажі казки:

Мавка-Вербинка. «Незвичайно гарна дівчина з темними очима, як фіалки; довге темно-синє волосся, що виблискувало, як гайвороняче крило, довгі світло-зелені шати, ніжні, білі, як лілеї, руки і голос, неначе задзвонили навколо сині дзвіночки»
Лісник. «… ніколи не уражав звірів, поважав Лісовика, жалів і малих Хух, а її, Мавку, дуже любив. Навіть часом ставив для неї на пеньку у мисочці молочну кашку...»
Лісовик. «Він був сумний, роздратований. Його світлі блакитні очі палали, як сині вогники в печі, кулаки було затято так, що аж довгі кігті впивалися в руки».
Інші мавки – сестрички Вербинки: Ясининка, Дубовинка, Вільхівка, Кленівка, Шипшиночка.
Кізочка, зайці, вовки, лисичка, куріпки, пани-мисливці.

Літературний портрет (характеристика) Мавки з цитатами:
Очі: «... темні очі, що були, як фіалки або фіалова тінь ...». Волосся: «... її довге темно-синє волосся, що відблискувало, як гайвороняче крило ...». Руки: «... ніжні, білі, як лілеї ...». Голосок: «... неначе задзвонили навколо сині дзвіночки ...», «... ніжний ...». Характеристика: добра, лагідна, дбайлива. Поведінка: турботлива, товариська. Вчинки: небайдужа, добра, вірна, смілива, відважна.

Дуже стислий переказ

У лісі знявся переляк: прийшли мисливці. Чорновухий Заєць бігав лісом і усіх попереджав про цю біду. Мешканці лісу тікали й ховалися.
Мавка-Вербинка, що жила у великому дуплі старої верби, прокинулась й стала прислухатися. А коли почула собаче гавкання та постріли, заплакала. Вона знала, що таке мисливські лови і що буде після них багато поранених звірів.
Вона спочатку побігла до сусіднього лісу, щоб покликати на поміч своїх подруг – мавок та хух, а потім полинула невидимою за мисливцями, щоб першою, аніж собаки, знаходити поранених зайчиків та куріпок, і допомагати їм сховатися. Зустріла свого батька Лісовика, той був дуже сердитий на мисливців і помчав кликати на допомогу ще Водяника і Русалок.
Раптом Вербинка почула, як жалібно плаче поранений Зайчик. Вона полікувала йому рану на ніжці листом подорожника і зробила з гілляк для нього схованку. Ще наказала сойкам пильнувати її від собак, якщо ті прийдуть. Багато клопоту було для мавок того дня у лісі, бо поранених зайчиків й куріпок знайшлося чимало.
А Вербинці довелося вперше в житті стати видимою перед людиною. Це трапилося, коли вона знайшла дику Кізочку, що стояла на трьох ніжках й не могла тікати. Терновий кущ, у який вона скочила, сильно пороздирав її ніжку своїми колючками. Вербинка перев’язала їй рани і повела у кущі. У цей момент на галявину вийшов лісник.
Мавка знала, що на полюванні й добрі люди стають жорстокими, тому заступила собою тваринку і об’явилася перед ним. Лісник аж завмер, побачивши перед собою прекрасну дівчину. А вона простягнула до нього ніжні руки й голосом, як дзвіночок, попросила врятувати Кізочку. Лісник здогадався, що бачить мавку, дав їй слово, що сховає тваринку у своєму хліву, вилікує її, а потім випустить у ліс, на волю.
Після ловів до лісника в двір посходились пани-мисливці. Один багатій угледів Кізочку й хотів її купити за великі гроші. Але лісник не погодився. Він виконав свою обіцянку.
Якось до лісу забігло кілька Вовків й почали нищити зайчиків та кізочок. Лісник підстрелив трьох, але інші і не думали тікати. Тоді лісник зробив для них пастку – «вовчу яму». Одного вечора він почув, що виє вовк. Взяв рушницю та й пішов подивитися. А вже було темно, то сам і впав у яму, де сидів вовк.
Лісник стріляти у вовка не став, боявся, що не влучить у темряві, і тоді вовк точно на нього кинеться. Вистрілив у повітря, щоб просто настрашити його і привернути до себе увагу людей.
Постріл почула Вербинка. Вона покликала на поміч свого батька Лісовика. Лісовик прибіг і повалив дерево, що росло близько ями. Віти дерева попали в її глибінь, і лісник по них вибрався з ями. Він зрозумів, що врятувала його Мавка Вербинка, за те, що колись захистив її Кізоньку.