Тема: історія про пригоду трьох нерозлучних друзів.

Ідея: возвеличення щирої дружби, чесності у стосунках з іншими людьми та перед самим собою.

Основна думка: людину прикрашає не одяг, а вчинки, манера поведінки, ставлення до оточуючих, вміння прощати зло і відповідати на нього добром.

Рік написання: 1984 р.

Жанр: повість

Персонажі твору:
Сашко Марусик - «Природа наділила його хворобливою фантазією, і, коли справа торкалася чогось небезпечного або ж незрозуміло-загадкового, та фантазія малювала такі яскраві картини, від яких і в найвідчайдушнішого сміливця затрусилися б жижки.»
Сашко Циган - «Сашко не вмів довго засмучуватись. Гарна була у Сашка вдача Оптимістична».
Сашко Журавель - «…добрий, поступливий, м’який вдачею, страшенно не любив сварок і суперечок».
Незнайомець - «…одягнений наче по-міському. Але на голові мав старого солом’яного бриля, потемнілого й обшарпаного, як у діда-баштанника…А головне-голова. Лобата, як у казкового мудреця. Великий ніс. Сиві кошлаті, ніби приклеєні ,брови з-під яких насмішкувато позирають примружені очі…»
Пес – «здоровенний рудий Бровко»; «Він теж герой нашої незвичайної, але цілком правдивої історії і відіграє в ній дуже важливу, якщо не сказати вирішальну в певному розумінні, роль».
Павло Максимович Непорожній – батько Сашка Цигана. «… смаглявий і чорночубий, з ледь помітною іскрою сивини, з широкими плечима і могутніми мозолястими руками, не був ледарем. Люди з такими руками, як правило, ледарями не бувають. І в колгоспі він ніколи не пас задніх (за що його й висунули на бригадира), і в себе вдома хазяйнував справно».
Ганна Трохимівна Непорожня – мати Сашка Цигана. «… русокоса голубоока красуня, – була схожа на свого чоловіка. Така ж хазяйновита й працьовита. І на свинофермі, і вдома по господарству поралася, не знаючи втоми».
Семен Семенович Байда – батько Сашка Марусика. «Семен Семенович був колгоспний бухгалтер»; «Семен Семенович усім своїм виглядом заперечував таке уявлення. Це був кругловидий, рум'яний, завжди усміхнений здоровань»; «Його, як і всіх бухгалтерів світу, фінансово-матеріальні питання хвилювали надзвичайно гостро, до глибини душі».
Марія Омелянівна Байда – мати Сашка Марусика. «… симпатична веснянкувата блондинка, працювала у відділенні зв'язку, тобто на пошті».

Чого навчає повість "Чарівний талісман" Всеволод Нестайко:
Святе це діло – дружба. Найсвятіше і найчистіше почуття в світі, найчистіше воно в дитинстві. Бережіть і шануйте його! Бо найвірніші, найбільші, найкращі друзі в світі – це друзі дитинства. І той, хто на все життя збереже друга дитинства, той щасливий! А той, хто не збереже, тому гірко буде. Бо дитинство не повторюється… І проживе той своє життя без дружби. І буде воно безрадісним, хоч, може, й довгим. І не відчує він себе по-справжньому Людиною. Бо найбільше ти Людина, коли щось робиш для друга.