Василь Симоненко був переконаний, що людина обов’язково має мріяти, прагнути робити великі і малі відкриття, жити яскравим повноцінним життям. Про це вірш "Гей, нові Колумби й Магеллани".

Ліна Костенко – один із тих митців, для яких тема природи завжди на чільному місці.

В поезії Ліни Костенко відкриваємо нові неповторні грані теми любові, кохання. "Її любовна лірика – це постійний діалог розуму і серця" (Л.Таран).

Ліна Костенко в творчості – максималіст: у точності вислову, у глибинності змісту, у готовності повторити кожне слово і потвердити його власним життям. У віршах, присвячених ролі митця у суспільстві, у художній формі задекларовані високі моральні принципи: відповідальність, самопосвята, самозреченість. Їх і сповідує в житті поетеса, для неї головне – бути почутою, сприйнятою.

Ліна Костенко заговорила в поезії власною, тільки їй притаманною мовою. Її твори, кожен з котрих унікальний по-своєму, довели,
що українській ментальності, окрім емоційності й ліризму, притаманні прагнення чину, воля й інтелект, бо саме вони становлять основу її художньої образності.

Автор любить свого героя - Клімко, переконливо змальовуючи чистий світ дитячої душі, якій органічно притаманна потреба жити  за законами справедливості, чуйності, доброти.

„Найдорожчою темою, а отже й ідеалом, для мене завжди були і залишаться доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших проявах...”,  - сказав в одному своєму інтерв’ю Григір Тютюнник.

Климко рано став дорослим не лише від болю й страху, а й від почуття відповідальності – і за себе, і за інших, завдяки товариській солідарності, яка за окупації виявляється зовсім не так, як у мирних дитячих заняттях.