У центрі твору "Сліпий музикант", Короленко – образ Петра Попельського, який від народження не міг бачити. Його важкий шлях до відкриття світу є сюжетом твору. Це повість про духовне випробування особистості, яка має знайти саму себе, сенс свого існування серед людей.

Важливим елементом у розкритті літературних образів є поєднання мистецтва слова та музики. Така єдність допомагає краще розкрити душевний стан людини, її настрій та почуття. Яскравим прикладом цього є повість В. Короленка "Сліпий музикант".

Максим Яценко, рідний дядько Петруся Попельського відіграв важливу роль у формуванні особистості головного героя повісті.
Портрет Максима Яценка:

Поема складається з кількох картин, що змальовують життя в селах України, життя каторжників у Сибіру і Петербурзі.
Орієнтовно можна розмежувати в поемі такі її частини та скласти план поеми Сон (У всякого своя доля) Тараса Шевченка:

З ким останнім бачиться і розмовляє хлопець у рідному селі? (Соломії тяжко думати, що Остап покидає її, дідуся, село. Але вона знає, що чекає його, якщо він залишиться. Через те з болем промовляє: «Тікай, Остапе, тікай, серце…»)

Кого Остап порівнює з волом? (Людей)

Символічні образи підсилюють психологізм повісті Коцюбинського "Дорогою ціною". Наприклад, автор порівнює Соломію з голодною вовчицею, а Остап порівнює себе і Соломію з щенятами, вони тікають від переслідувань з почуттям звірини. Не один раз введений образ голодного вовка. Всі ці образи та порівняння підсилюють розкриття психічного стану героїв.

Літературна казка вивела В. Нестайка у перші ряди дитячих письменників. Вже першою казкою "В Країні Сонячних Зайчиків" В. Нестайко заявив про себе як про письменника самобутнього, з оригінальною манерою письма, з умінням творити казкові образи й ситуації, спираючись на традиції літературної казки, шукаючи нових горизонтів у казковій фантастиці, сміливо вводячи в казку гумор. Цілком справедливо називають Всеволода Зиновійовича творцем і владарем казкових країн у нашій літературі, яка твориться для дітей.

Хлопчики – наші однолітки. Вони здатні на вигадку, бешкетують, завдають клопотів оточуючим. Але ми розуміємо, що все це вони роблять не зі зла, це – так би мовити, плоди їхньої бурхливої фантазії. Вони мріють, пізнають життя, і ми, читаючи твір, не засуджуємо їх, а сміємося і захоплюємося їхніми пригодами.