Тема: заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду.
Ідея: народної селянської революції: "...вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте". "Заповіт" був узагальненням прагнень і сподівань народних мас, уже освітлених першими проблисками революційно-демократичної свідомості.
Жанр: громадянська лірика, вірш-заповіт.
За формою своєю «Заповіт» — монолог ліричного героя. Він складається з шести строф, котрі об’єднані попарно й тому утворюють ніби три ступені, три градації, кожна з яких має свою окрему провідну думку, свій ритм і свою інтонацію. У той час всі вони об’єднані в одну гармонійну цілість.
Художні засоби "Заповіт":
Епітети: «степу широкого», «Вкраїні милій», «лани широкополі», «синє море», «вражою злою кров’ю», «сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій», «незлим тихим словом».
Метафори: «кров'ю волю окропіте», «понесе з України у ... море кров ворожу», «все покину і полину до самого Бога молитися», «в сім'ї... новій не забудьте пом'янути незлим... словом».
Метонімія: український народ – «сім’я», Дніпро – «ревучий».
Римо-ритмічні особливості вірша "Заповіт":
Строфа не виділяється, хоча логічно можна визначити 3 строфи по 8 рядків. Стопа двоскладова, бо бачимо і хорей (він забезпечує напруженість), і ямб (він сприяє ритмічній розповіді, динаміці). Зустрічається і пірихій, який створює ефект уповільнення ритму звучання вірша. Рима жіноча, тому що наголос падає на передостанній склад, це сприяє перспективі, адже думка незавершена. У вірші спостерігається внутрішня рима («і лани, і гори»; «покину і полину», «поховайте та вставайте», «незлим тихим словом»).
Образи - символи: Могила - символ волелюбності, слави, героїчної історії народу; це прикмета пейзажу Наддніпрянщини, а тому бути похованим у одній з могил сприймається як вияв найвищої слави. Дніпро - символ величі, могутності пригнобленого народу, але нескореного, його революційної енергії. Степ, лани - символ розкутої, вільної поведінки українців. Кайдани - символ тоталітарного режиму. Кров - символ, що виражає войовничість українців. Сім'я - символ нового, вільного способу життя української нації. Бог - найвища сила, яка визначає долю народу.
Послання спрямоване проти кріпосників, які не чули, не хотіли чути плачу народного: "Оглухли, не чують; ...правдою торгують. І Господа зневажають, — людей запрягають в тяжкі ярма". Шевченко не просить, а вимагає від панів, щоб вони схаменулися, і розгортає перед ними картину народної, селянської революції: "Схаменіться! Будьте люде, бо лихо вам буде. Розкуються незабаром заковані люде, настане суд, заговорять і Дніпро, і гори, і потече сторіками кров у синє море дітей ваших..." Поет звертається до освічених дворян: "Обніміте ж, брати мої, найменшого брата!".
Усе послання своїм вістрям спрямоване в сучасність, але автор загострює увагу й на ставленні до минулого.