Аналіз поеми "Кавказ", Шевченко:

Тема: викриття загарбницької політики російського самодержавства, показ страждань поневолених народів Кавказу, зображення реакційної ролі церкви і прогнилої дворянської культури.

Ідея: співчуття поневоленим, схвалення патріотичної і мужньої боротьби горців, утвердження безсмертя народу, гнівний осуд самодержавства, кріпосництва і православ’я — душителів сво­боди, носіїв темноти, страждань та звироднілої панської моралі, полум’яний інтернаціональний заклик об’єднаної боротьби всіх народів проти спільного ворога — російського царизму.

Сюжет: Поема розповідає про загарбницьку безглузду війну, що деся­тиріччями веде самодержавство з маленькими кавказькими народами, чия національна свідомість настільки висока, що не вдається цей народ здолати. У творі звучить ніби гімн героям-кавказцям, що борються за волю, й звинувачення в безглуздій невиправданій війні, яка не принесе користі ні Кавказу, ні народам імперії. Тільки верхівка країни може отримає зиск і задоволення.

Композиція: експозиція: романтичне зображення величі Кавказьких гір; давньогрецький міф про Прометея. зав’язка: розмірковування автора над стражданнями, прини­женням народу від жорстоких утисків катів-гнобителів та засу­дження бездіяльності, пасивності простого люду в зв’язку з цим. кульмінація: монолог-звернення колонізатора до горця. розв’язка: інтимний реквієм по загиблому другові, «доб­рому», «незабутньому» Якову де Бальмену, який випив з мос­ковської чаші московську отруту». Значить, його вбивця — ца­ризм, а не горці.

Жанр: визначається як "поема". Але "Кавказ" не є типовою поемою. насамперед у ньому немає сюжету, дійових осіб. По суті, це своєрідна лірична поезія.

Худоджні засоби: метафори: війна — царське полювання; царю-"батюшке"; хортам, і гончим, і псарям.

Віршований розмір: чотиристопний ямб.

Написана поема під свіжим враженням від звістки про загибель у Даргінському поході поетового друга, одного з пере­писувачів і ілюстраторів збірки "Вірші Т. Шевченка". Звідси й присвята: "Искреннему моєму Якову де Бальмену". Тугу й скорботу за другом відбито в епіграфі, взятому з біблійної книги пророка Ієремії. Хоча Яків де Бальмен і загинув від рук кавказців, гнів поета спрямовано не проти них, а проти колонізаторів. Шевченко затаврував не лише війну з горцями, а й усі несправедливі, загарбницькі війни.

Невмирущу, нескориму силу народу поет утілив у безсмертному образі Прометея. Він показав спільність долі всіх пригноблених народів царської Росії.