Аналіз твір "Балада про соняшник", І. Драч:
Тема: розповідь про те, як відбувається процес пробудження таланту.
Ідея: поет стверджує, що порив до високих сфер духовності виростає із «земного», із закоріненості в рідний ґрунт, з відкриття краси в повсякденному житті.
Жанр: балада (модерна), позбавлена традиційних ознак, без фантастичних, легендарно-історичних та героїчних рис.
Літературний рід: ліро-епос.
Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні.
Віршовий розмір: верлібр.
Художні засоби: персоніфікація як різновид метафори: сонце і соняшник у баладі олюднені; алегорія: соняшник — хлопець, сонце — поезія.
Соняшник — обов’язковий елемент українського пейзажу й національного світовідчуття. Сонце — символ поезії, високої духовності, творчості взагалі.
Образи балади: образи соняшника й сонця цементують структуру поезії, вони надзвичайно прозорі: читачеві зрозуміло, що поет нерозривно пов'язаний із реальним життям, яке дає можливість самореалізуватися творцеві.
Ліричний герой: уміє миттєво осягнути світ, побачити в ньому щось дивне, неповторне, якусь нову грань, яка не всім відкривається.
Висновок: у «Баладі про соняшник» побутова конкретика, універсальність і велич життя поєднані в цілісність, читацьке світосприймання пов'язане відчуттям неперервності руху й відкриттям краси в повсякденному житті. Уже початок балади незвичний: соняшник, цей невід'ємний атрибут українського пейзажу й національного світовідчуття, зазнає метаморфоз... Соняшник у баладі — то хлопець: поет майстерно застосовує фольклорний мотив перевтілення (коли дівчина стає тополею, юнак — явором).