Вірш "І все-таки до тебе думка лине", війшол до збірки "Думи і мрії", яка відзначається мистецькою і світоглядною зрілістю. Для письменниці це була пора напружених ідейних шукань, пора інтенсивної творчої праці, розквіту її поетичного таланту.

Своє розуміння поезії і як романтичної мрії, і як результату важкої, виснажливої праці Леся Українка розкриває у вірші "То be or not to be?..", написаного за мотивами гамлетівського монологу "Бути чи не бути?..". Але трагедія Гамлета тут переноситься в іншу площину — бути чи не бути поетом, якими шляхами йти до народу, як втілити свою мрію в живі, потрібні, зрозумілі людям образи.

Небагато — всього лише кілька поезій — розповідають про її інтимні почуття. Судячи з того, що пощастило прочитати із творчості і "про життя та творчість", найбільше значення в житті поетеси мали двоє чоловіків.

Темою вірша "Стояла я і слухала весну", Л. Українка є зображення весняного відродження природи і сподівань ліричної героїні на щастя.

Прекрасна пейзажна картина "Хвиля" Лесі Українки змальовує мінливу морську хвилю — то гучну, світлу і сильну, то смутну, каламутну.

Інтимна лірика Лесі Українки дуже скромна за обсягом. Їй присвядченно можливо, з десяток чи трохи більше віршів, серед них поезія у прозі: «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами», «Все, все покинуть, до тебе полинуть», «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти», «Я бачила, як ти хиливсь додолу», «То, може, станеться і друге диво», «Уста говорять: він навіки згинув», «Ти не хтів мене взять, полишив мене тут на сторожі», «Квіток, квіток, як можна більше квітів» та інші.

Поезія "Contra spem spero", назва якої в перекладі з латині означає "без надії сподіваюсь", написана 19-річною Лесею Україн­кою. У цей період перед нею постав вибір: чи бути скореною важ­кою недугою (і не тільки фізично), чи перемогти. Леся не підда­лася, вона поставила перед собою мету — і перемогла. Наперекір зловісним "осіннім хмарам" вона відчула жагучу потребу жити повноцінним життям.

Вона була "співачкою досвітніх огнів", але струни поетичної ліри Лесі Українки не раз озивалися і ніжними, сокро­венними тонами. Лірика її різнобарвна, як кольори веселки. Кількість читачів, яким до серця її вірші, чимала, адже кожен знаходить у її поезії щось близьке для себе.