Деталі
Перегляди: 139

Українські пісні – у них відображена і наша історія, і рідний край, і наш характер, і любов, і жарти, словом, уся палітра української душі.

Деталі
Перегляди: 165

Житель Афін Дедал був генієм свого часу. Свого племінника Тала він навчав мистецтву. І учень переріс свого вчителя. Тоді Дедал скинув хлопця з міського муру.

Одного разу Дедал і його син Ікар полетіли через море в чарівну Грецію. І син художника піднявся високо до сонця і віск на його крилах розтанув. Хлопець впав в море. Дедал не зміг його врятувати. Таким чином, доля відновило рівновагу і забрала сина вбивці за невинну жертву заздрості.

Міф про Дедала та Ікара вчить та застерігає людство від підлих вчинків. Відсутність справедливості серед людей ще не означає, що винний не буде покараний. За свої вчинки рано чи пізно треба нести відповідальність і платити помірну ціну в самий невідповідний час.

Деталі
Перегляди: 132

Ми народилися в Україні, і нам безмежно дорога ця земля. Україна… Всю її не охопити думкою і уявою, а тим більше не розкажеш словом, вона вміщається лише в серці. Пісня є наш духовний скарб, який єднає нас, стирає кордони, розповідає світові про велич нашого співучого народу. Мовою пісні гортаємо сторінки історії.

Деталі
Перегляди: 152

Пісня – душа народу, незмінна його супутниця. Споконвіку в Україні співали – у горі і радості, на сімейних і народних святах, в церкві і в школі. Пісня супроводжувала людину протягом усього її життя. Наша Україна дзвенить піснями.

Деталі
Перегляди: 167

З давніх давен Україна славилась своїми піснями та хороводним співом. Українці  співали завжди. Поряд із  ліричними піснями про красу  природи та кохання, схвильованими  творами  про життєві  турботи створено чимало  народних пісень, що відображали історію боротьби  українського  народу  за  свободу та  становлення  національної  самосвідомості.

Деталі
Перегляди: 194

Жартівливі коломийки про школу:

Ми сьогодні цілу годину
Прибирали новий клас.
Сто папірців від ірисок,
Сто недогризків і записок
Виявилося у нас.

Деталі
Перегляди: 162

Здатність людини до дружби, самовідданості, безкорисливої турботи, уміння співпереживати, проявляти ніжність значною мірою формується завдяки сім'ї, у якій немає ворожнечі, у якій одна радість на всіх, у якій має місце співпереживання.

Дослідження свідчать, що сімейні конфлікти між батьками, батьками і дітьми, нерозуміння один одного, відсутність уваги до проблем дітей, своєчасної допомоги і підтримки є причиною того, що процес становлення людини в юнацькому віці відбувається значно складніше.

Повсякденні справи й турботи іноді дозволяють важливим проблемам проникнути у свідомість людини. Для щастя необхідно тільки, щоб у певні моменти життя відгукувалися певні глибини душі. Щастя збільшується від того, що ним ділишся з іншими. Щастя є справою долі, розуму, характеру.

Кайдаші зовні всі вродливі, а вчинки їх не прикрашають. Краса є в собі, є навколо, треба тільки вміти побачити справжню красу, уміти її оцінити, не зосереджуватися на зовнішньому й швидко минулому, тим більше , що в самій людині є більше внутрішньої краси, ніж зовнішньої.

Убивство власної совісті – це губило все краще, що було в душі Кайдашів! Тому треба зберегти у своєму ставленні до самої себе і до світу живу духовність, зберегти щастя, пізнати красу.

Деталі
Перегляди: 116

Поетичним дебютом Семоненко стала збірка "Prelude" (1913). Її склали милозвучні вірші. Це традиційна романсова лірика з властивою їй елегійністю, безпосередністю почувань: «Мара», «Молитва», «Нудьга».

На його глибоке переконання, українська поезія потребувала реформістських. Зрештою, Семенко відкидає як безперспективний модерністський напрямок і поступово схиляється до авангарду. В його віршах з'являється чимала доля іронії та самоіронії.

Футуризм не єдиний напрям творчих зацікавлень поета. 1915 р. відкривається циклом «Крапки і плями», більшість віршів якого написані в імпресіоністичній манері.

Сюжетны цикли інтимної лірики «Осіння рана», «П'єро кохає», написані у формі солдатського щоденника, де зустрічаємо справжні перлинки інтимної та медитативної лірики — «Кондуктор», «Ніч», «Розставання», «Заплети косу міцніш».

Наприкінці 20 - х років М. Семенко змушений відійти від власної поетичної системи під тиском «радянської літератури». Збірка публіцистичних віршів "Міжнародні діла" (1933) прославляє СРСР та викриває націоналістичний світ. Єдиним твором, що заслуговує на більш пильну увагу є поема "Німеччина" (1936), у якій автор у гостро сатиричній формі піднімає проблему загрози фашизму.