Пісня – душа народу, незмінна його супутниця. Споконвіку в Україні співали – у горі і радості, на сімейних і народних святах, в церкві і в школі. Пісня супроводжувала людину протягом усього її життя. Наша Україна дзвенить піснями.

З давніх давен Україна славилась своїми піснями та хороводним співом. Українці  співали завжди. Поряд із  ліричними піснями про красу  природи та кохання, схвильованими  творами  про життєві  турботи створено чимало  народних пісень, що відображали історію боротьби  українського  народу  за  свободу та  становлення  національної  самосвідомості.

Жартівливі коломийки про школу:

Ми сьогодні цілу годину
Прибирали новий клас.
Сто папірців від ірисок,
Сто недогризків і записок
Виявилося у нас.

Здатність людини до дружби, самовідданості, безкорисливої турботи, уміння співпереживати, проявляти ніжність значною мірою формується завдяки сім'ї, у якій немає ворожнечі, у якій одна радість на всіх, у якій має місце співпереживання.

Дослідження свідчать, що сімейні конфлікти між батьками, батьками і дітьми, нерозуміння один одного, відсутність уваги до проблем дітей, своєчасної допомоги і підтримки є причиною того, що процес становлення людини в юнацькому віці відбувається значно складніше.

Повсякденні справи й турботи іноді дозволяють важливим проблемам проникнути у свідомість людини. Для щастя необхідно тільки, щоб у певні моменти життя відгукувалися певні глибини душі. Щастя збільшується від того, що ним ділишся з іншими. Щастя є справою долі, розуму, характеру.

Кайдаші зовні всі вродливі, а вчинки їх не прикрашають. Краса є в собі, є навколо, треба тільки вміти побачити справжню красу, уміти її оцінити, не зосереджуватися на зовнішньому й швидко минулому, тим більше , що в самій людині є більше внутрішньої краси, ніж зовнішньої.

Убивство власної совістіце губило все краще, що було в душі Кайдашів! Тому треба зберегти у своєму ставленні до самої себе і до світу живу духовність, зберегти щастя, пізнати красу.

Поетичним дебютом Семоненко стала збірка "Prelude" (1913). Її склали милозвучні вірші. Це традиційна романсова лірика з властивою їй елегійністю, безпосередністю почувань: «Мара», «Молитва», «Нудьга».

На його глибоке переконання, українська поезія потребувала реформістських. Зрештою, Семенко відкидає як безперспективний модерністський напрямок і поступово схиляється до авангарду. В його віршах з'являється чимала доля іронії та самоіронії.

Футуризм не єдиний напрям творчих зацікавлень поета. 1915 р. відкривається циклом «Крапки і плями», більшість віршів якого написані в імпресіоністичній манері.

Сюжетны цикли інтимної лірики «Осіння рана», «П'єро кохає», написані у формі солдатського щоденника, де зустрічаємо справжні перлинки інтимної та медитативної лірики — «Кондуктор», «Ніч», «Розставання», «Заплети косу міцніш».

Наприкінці 20 - х років М. Семенко змушений відійти від власної поетичної системи під тиском «радянської літератури». Збірка публіцистичних віршів "Міжнародні діла" (1933) прославляє СРСР та викриває націоналістичний світ. Єдиним твором, що заслуговує на більш пильну увагу є поема "Німеччина" (1936), у якій автор у гостро сатиричній формі піднімає проблему загрози фашизму.

Характеристика головних героїв казки  "Цар Плаксій та Лоскотон", В. Симоненко: цар Плаксій – песиміст, а Лоскотон – оптиміст.

Тема: про працю та добро, адже  ці два поняття дуже  пов'язані  між собою.

Ідея: уславлення працьовитості та кмітливості, засудження та покарання хитрості та підступності.

Тема: хто живе в злагоді, той мудрий, а намагання привласнити собі більше від чужого, може стати причиною великих втрат.