Поема "Казка про Дурила" — вершина сатиричної поезії Симо­ненка. Ця страшна казка написана не тільки для дитячої уяви, а й для дорослої пам’яті про пережиті, криваві дні. Адже тут головний герой твору бреде через море людської крові, шукаючи Рідний край.

Поезія вірш "Лебеді материнства" нагадує мелодію казкової колиско­вої, в якій від імені матері проголошуються вічні істини, без яких не може існувати ні окрема людина, ні народ:

У житті кожної людини буває багато випадків, які трапляються вперше: перший крок, перше слово, перший клас, перший двійка, перше побачення… Цей список можна продовжувати нескінченно. Тільки от спогади про ці речі поступово зникають. На відміну від них спогад про перше кохання залишається назавжди. Ні чоловіки, ні жінки не зможуть забути людину, яка змусила їхнє серце битися швидше. Перше кохання стає новою сходинкою у духовному розвитку людини.

Гумористичні та комічні ситуації із серенадою: « ...До співів потрібна ще й гітара, сомбреро і місячна ніч.», «Тю! Та це ж баба Хівря! — злякано крикнув Федько.— Ми переплутали хати й бабі серенаду співали! Тікаймо!..»

Одного разу, силач Іван Сила, коли приїхав погостювати до свого рідного села залишився голодний, а тому вирішив піти на хитрість.

"Неймовірні пригоди Івана Сили" Олександра  Гавроша — це не біографічна книжка, а художній твір, у головного героя якого є реальний прототип, але вони не є тотожними. Це вже узагальнена історія про сильного хлопця з глибинки, який завдяки характеру й природним здібностям став найсильнішою людиною світу. Тому в  повісті всі реальні імена змінені на кумедні, а обставини мають часом детективний, а часом — дотепний характер.

Цитатна характеристика дракона з твіру "Місце для дракона", Юрій Винничук: