Деталі
Перегляди: 537

Цитатна характеристика Вітька Горобець, "Вітька+Галя", Чемерис

- Вітька‌ — високий, худий, з рідким білявим чубчиком — не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий…
- Він‌вродився балакучий, як сорока, може годинами безугавно тріскотіти.

Деталі
Перегляди: 276

Аналіз новели "Три зозулі з поклоном", Григора Тютюнника — про людські долі, скалічені тоталітарною системою, про високий духовний світ звичайної люди­ни. І про весь уклад життя довоєнного і повоєнного села (виснажливу працю жінок на полі, відсутність культурних розваг, окрім вечорни­ць по сусідах, брак чоловіків — одні інваліди, студентські злидні).

Деталі
Перегляди: 371

Аналізуючи твір "Зав’язь", слід перед усім звернути увагу на символічність заголовку: це зав’язь першого кохання, що наро­джувалось навесні, у час цвітіння саду і появи зав’язі — майбут­нього плоду.

Деталі
Перегляди: 347

Поема "Казка про Дурила" — вершина сатиричної поезії Симо­ненка. Ця страшна казка написана не тільки для дитячої уяви, а й для дорослої пам’яті про пережиті, криваві дні. Адже тут головний герой твору бреде через море людської крові, шукаючи Рідний край.

Деталі
Перегляди: 279

Поезія вірш "Лебеді материнства" нагадує мелодію казкової колиско­вої, в якій від імені матері проголошуються вічні істини, без яких не може існувати ні окрема людина, ні народ:

Деталі
Перегляди: 417

У житті кожної людини буває багато випадків, які трапляються вперше: перший крок, перше слово, перший клас, перший двійка, перше побачення… Цей список можна продовжувати нескінченно. Тільки от спогади про ці речі поступово зникають. На відміну від них спогад про перше кохання залишається назавжди. Ні чоловіки, ні жінки не зможуть забути людину, яка змусила їхнє серце битися швидше. Перше кохання стає новою сходинкою у духовному розвитку людини.

Деталі
Перегляди: 3414

Вітько Горобець, неповних 14 років.

Деталі
Перегляди: 581

Гумористичні та комічні ситуації із серенадою: « ...До співів потрібна ще й гітара, сомбреро і місячна ніч.», «Тю! Та це ж баба Хівря! — злякано крикнув Федько.— Ми переплутали хати й бабі серенаду співали! Тікаймо!..»