А чи замислювалися ви, хто ж така людина? Людина — найяскравіше створіння на Землі. Саме властивість думати, мріяти, відчувати, творити робить людину унікальною. Щирість, людяність, любов — ось ключі до серця кожної людини. Якщо ці почуття будуть з нами під час спілкування, діяльності, то ми досягнемо найвищого інтелектуального рівня. Саме тоді нам відкриється справжнє людське серце — невичерпна криниця світлих почуттів. Поринувши в неї, будеш відчувати себе щасливим.

Проблема людини й природи по-перше: розкривается в образі дядька Лева. Він з тих обдарованих буйною фантазією людей, які можуть упіймати казку вітру, землі, місяця, води, пташки, дерева, трав, а силою отого мудрого слова одухотворити добро, красу чи знешкодити зло; він з тих людей, які в лісі можуть "зустріти" Лісовика й Перелесника, Мавку й Русалку, Водяника. Дуже трепетно він ставиться до столітнього дуба, прагнучи зберегти лісового красеня від сокири, заповідає поховати себе саме під ним. На жаль, споживацький спосіб життя перемагає: Килина з матір’ю Лукаша після смерті дядька Лева продають його.

Образ дядька Лева "Лісова пісня", Л. Українка - "дуже добрий з виду", у нього "довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої шапки-рогатки", на ньому світлий, ясно-сивого кольору полотняний одяг, що свідчить і про високий естетичний смак тих, хто цей одяг робив, і про високий естетичний смак тих, хто його носить.

Образ мати Лукашева "Лісова пісня", Л. Українка — рідна сестра Лева. Вона, вдова, бажаючи своєму синові щастя, стала рабинею загальноприйнятої, породженої суспільством думки про власність як про єдине щастя.

З Лукашем ми зустрічаємось напровесні на галяві волинського лісу. Образ Лукаша "Лісова пісня", Л. Українка це — "дуже молодий хлопець, гарний чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний "…в полотняну одежу… сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки, свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку".

Центральним образом "Лісової пісні" є образ Мавки. Вона втілює ідеали: гармонійної людини, вічного людського хисту, краси, несе людству оте Лесине, "що не вмирає".

Вірш "І все-таки до тебе думка лине", війшол до збірки "Думи і мрії", яка відзначається мистецькою і світоглядною зрілістю. Для письменниці це була пора напружених ідейних шукань, пора інтенсивної творчої праці, розквіту її поетичного таланту.

Своє розуміння поезії і як романтичної мрії, і як результату важкої, виснажливої праці Леся Українка розкриває у вірші "То be or not to be?..", написаного за мотивами гамлетівського монологу "Бути чи не бути?..". Але трагедія Гамлета тут переноситься в іншу площину — бути чи не бути поетом, якими шляхами йти до народу, як втілити свою мрію в живі, потрібні, зрозумілі людям образи.