Одного разу, силач Іван Сила, коли приїхав погостювати до свого рідного села залишився голодний, а тому вирішив піти на хитрість.

"Неймовірні пригоди Івана Сили" Олександра  Гавроша — це не біографічна книжка, а художній твір, у головного героя якого є реальний прототип, але вони не є тотожними. Це вже узагальнена історія про сильного хлопця з глибинки, який завдяки характеру й природним здібностям став найсильнішою людиною світу. Тому в  повісті всі реальні імена змінені на кумедні, а обставини мають часом детективний, а часом — дотепний характер.

Цитатна характеристика дракона з твіру "Місце для дракона", Юрій Винничук:

Тема людяності, сенсу людського життя, життєвого вибору  цікавила багатьох письменників. У своєму творі Юрій Винничук також  порушує одвічну проблему добра і зла, вірності та зради, доцільності самопожертви.

У книзі Юрія Винничука "Місце для дракона"  все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші. Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють драконячі закони. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона. Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд.

Твір Винничука Юрія "Місце для дракона" не втрачає своєї актуальності і в наш час. Він учить нас, що зі злом, несправедливістю треба боротися, але так, щоб не скоїти ще більшого зла, бо далеко не всіма шляхами можна дійти праведного діяння. І ніколи неправда не може бути на благо людині.

У книзі Юрія Винничука "Місце для дракона"  все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші.

Читаючи повість М. Вінграновського "Сіроманець" я зрозуміл, що її центральними персонажами є вовк Сіроманець та хлопчик Сашко. Образ вовка зображений автором у дещо міфологічному й навіть фантастичному контексті, який тісно пов'язаний із реальністю.