Для кожної людини рідний дім має своє значення, викликає свої асоціації. Для більшості людей це місце, пов'язане з дитинством, з рідними людьми, мамою. Думки про дім викликають приємні, зворушливі спогади: це початок життєвого шляху; це аромат свіжоспечених млинців, дитячі малюнки на стінах; мамин голос, тепло ...

Люди постійно поспішають жити, проводити час з друзями, будувати кар'єру, досягати успіху - і все частіше вніх немає вільного часу, щоб провести його з родиною.

Кажуть, коли людина робить перший крок у нього, на небі запалюється його зірка, яка народилася разом з малюком в хвилину його приходу до людей. Ця зірка сяє над шляхом життя, над долею, ніби хоче яскравіше освітити всі закутки цього шляху, щоб людині було легше йти до своєї мети.

Доброго дня, Всеволод Нестайко!

Саме в дитинстві ми починаємо пізнавати життя. Потрапляючи в різноманітні ситуації, в цікаві та захоплюючі пригоди, ми вперше приймаємо рішення, проявляємо свій характер.

Друзі Митько та Сергій з повісті "Митькозавр із Юрківки, або химера лісового озера", дуже схожі на двох нерозлучних підлітков, яких створила фантазія Марка Твена —Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна. Автор любив повторювати, що "Пригоди  Тома Сойєра" —  книга для дорослих. Але головний герой — хлопчик. Тому письменник зауважував, що його книга і для хлопчиків та дівчаток.

Митько і Сергій навчалися у 5-му "Б" класі однієї зі шкіл Києва. Щоб стати шестикласниками, вони складали іспити. Найкращими учнями не були. "Не дуже-то ви й перепрацювались", — зауважує Сергійкова мама. А із суперечки друзів дізнаємося, що за минулий рік у Сергія була трійка з фізкультури, а в Митька — з малювання.

Митько та Сергій - винахідливі, кмітливі мрійники, тому їм завжди цікаво і ніколи не скучно. Декому поведінка друзів здавалася дивною, загадковою

Незвичайні історії роману Марини Павленко відбуваються в українських реаліях. Міжтим, органічно поєднуючи реальне й вигадане, автор розповідає не тільки про сучасних дітей, але й подає родинну історію кількох поколінь.