Мені дуже подобається читати казки. Найбільше мене дивує те, як майстерно наш народ зміг поєднати в казках повчальність з цікавим захоплюючим сюжетом.

Читаючи твір Івана Карпенко-Карого "Сто тисяч", розумієш, що у світі далеко не все вимірюється грошима.

Українські народні казки надзвичайно різноманітні. Є казки про тварин, в яких звірі вміють говорити, думати, відчувати. Є казки, в яких діють люди або історичні особи (нехай часто і вигадані). Є фантастичні казки, в яких розповідається про неіснуючі казкових істот.

У оповіданні “З давнини” Г. Хоткевич подає українське село як окремий осередок, що є органічної часткою України. Крізь його сучасне буття проступає історія нації, зіткана з індивідуальних біографій. В основі сюжету лежить оповідь про двох закоханих, щастя яких могло бути поруйновано брутальністю пана.