Характеристика (цитатна) Аделія Бухенбах повість Пригоди Івана Сили О. Гавроша:
Аделія Бухенбах - власниця цирку, належить до аристократичних кіл, заможна, впливова, спілкується з представниками влади. ЇЇ головна мета - зробити свій цирк успішним, популярним, щоб він приносив неймовірні прибутки. Вона не зважає на людей, а просто використовує їх, прагне слави та визнання. Із заможної родини. Вдова. Власниця цирку.

Характеристика (цитатна) Івана Сили:
Портрет: народився на Закарпатті в селянській родині. Батьки відправили до Праги шукати свою долю, де він став артистом цирку Бухенбах. "Двадцятилітній парубійко в селянському вбранні на ймення Іван Сила не квапився. Його відкрите обличчя, ніжні, майже дівочі риси обличчя якось дивно поєднувалися з міцно збитою статурою та широчезними плечима".

Соціальне значення героя: простий хлопець із селянської родини досяг успіху, здобув славу , визнання, ставши найсильнішою людиною світу.

Проблеми, порушені автором у творі через цей образ, їх актуальність: через  образ Івана Сили Олександр Гаврош порушує такі проблеми: життєвого вибору людини, віри в свої сили та можливості, успіху й невдачі, цілеспрямованості, працьовитості, слави, свободи особистості, кохання, дружби, спорту в житті людини.

Психологія характеру: Іван Сила - це добра , щира, відкрита людина з простого народу. Він чесний і порядний, відданий у дружбі та коханні, не прагне слави, визнання. Сумлінно виконує свою роботу, любить працювати , бо до цього його батьки привчили змалечку, у досягненні власних цілей наполегливий, цілеспрямований. Іван захищає слабких, сміливий, прагне завжди чинити справедливо, чутливий, любить свою Батьківщину, батьків.
"Та Іван був упертий від народження. А тому мучився, але їв, як і доктор. Брякусу це сподобалося."
"Іван розгубився. Бо, крім роботи, чесно кажучи, більше нічого не знав."

Мова героя: мова Івана Сили проста, чиста, відображає його характер. Він завжди говорить те, що думає, у мовленні героя відчувається повага до інших, вихованість, стриманість. Він ніколи не кричить, не ображає інших.

Вплив головного героя на життя інших героїв повісті: увійшовши в життя того чи іншого героя , впливає на нього, змінюючи чи життєві обставини , чи самого героя, його ставлення до життя, до людей чи до самого себе.
Міха Голий,  бездомний злодій, який живе тільки крадіжкою, не маючи бажання працювати та змінитися, зустрівши Івана Силу, стає його справжнім другом, а згодом отримує роботу сторожа в цирку мадам Бухенбах, ставши чесною людиною, якій довіряють. Приклад Івана, його моральність, щирість, підтримка кординально змінюють цього героя.
Карлик Піня, який ображений на життя та людей, заздрить Іванові, ненавидить його, намагається нашкодити. Заради бажання помсти навіть іде на злочин, але викритий Пандорським, все ж таки отримує другий шанс.І коли Іван потрапляє до лікарні приносить йому гостинці. А повністю змінюється герой під впливом мадмуазель Крокі, яка його захистила та закохалася в нього, підвищивши цим його самооцінку та викликавши почуття честі та гідності.
Іван Сила допомагає мадам Бухенбах змінити власний погляд на людей, на гроші, на своє життя. Самотня, без любові, підтримки "залізна леді" стала корисливою та суворою до своїх підлеглих, її часто цікавили тільки гроші. Івана Силу вона використовувала так, як їй було вигідно, вона не зважала на нього та його інтереси, почуття, думки. Але згодом вона пожалкувала про це і дуже переживала, коли з Іваном сталася біда.
Агент Фікс бажаючи зла Іванові, через свої підступні дії той постраждав декілька разів, отримавши життєві уроки. І остання пригода (волею долі Фікса рятує життя Іванов) змінює його повністю. Він стає дуже відомим проповідником ідей праведного християнського життя.

Чесноти Івана Сили: порядність, мужність, щирість та сила волі силача. Він зробив дуже багато, щоб стати визначною особистістю. Чесноти допомогли йому впевнено дійти до своєї мети: "Півдня Іван провів у тренуваннях, згадуючи науку Брякуса, який навчив його різних видів боротьби". Із цих рядків ми бачимо на скільки цілеспрямованим був Іван. Іван неодноразово перемагав у двобоях. Це свідчить про його завзятість та працьовитість.
Та найголовніше, що слава не зіпсувала Івана. Він завжди залишався доброю, чесною та щирою людиною.

У вірші «Сучасникам» Олена Теліга насправді звернулася не тільки до сучасників. Можна стверджувати, що рядки цього твору — моральний заповіт усім нащадкам, яких вона закликає не до словесних гасел, а до конкретних дій: «Не треба слів! Хай буде тільки діло! Його роби — спокійний і суворий».

У вірші «Радість» ми бачимо ліричну героїню, яка несе радість у серці, причини її пояснити не може, до неї «радість тулиться», і ця радість передається поетичним порівнянням «як безжурний вітрогон хлопчина».

У повісті «Гуси-лебеді летять» М. Стельмаха розповідь ведеться від імені головного героя — хлопчика Михайлика. Він розповідає про своє життя і про свої переживання, про своє ставлення до всього, що він бачить навколо, свідком і учасником чого доводиться бути йому самому.

Цитатна характеристика Дядько Микола

  • «...Якого по-вуличному прозивають Бульбою. ...Рудий, кирпатий і не­величкий на зріст, зате вусища в нього зародили, наче з гетьмана, а під ними і поверх них то чаяться, то розгулюють посмішка і насмішка. Жив дядько Микола хоч і бідно, зате весело: він ніколи не впадав у журбу, ніколи не прибіднювався, а навпаки, любив так похвалитися, щоб іще хтось не крізь смуток дивився на світ».
  • «В його очах, обведених тінями голоду, з'явилася давня усмішка життєлюба...»
  • «...Не вважає себе злидарем. Навіть коли його маєтки записували в сільрадівські книги, чоловік доводив, що він не бідняк, а середньомаючий хлібороб»,

Цитатна характеристика Дядько Себастіян.

  • «На його високій статурній постаті метляється кавалерійська ши­нелька, з-під якої відстовбурчується пістолет».
  • «...Його рідний чуб вогнистим начосом метнувся над бровами, і чо­ловік починає запихати його в стареньку будьонівку».
  • «А дядько Себастіян не розжився в економії ні коня, ні корівчини, ні плуга, а привіз піаніно і цим розвеселив не лише своє село, а й увесь повіт: хто тільки не сміявся й не глузував з цього дива».
  • «...Він мав делікатну душу».

Любов до природи: «Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі,..». «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. ї люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка. ...Люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки»