Літературна казка вивела В. Нестайка у перші ряди дитячих письменників. Вже першою казкою "В Країні Сонячних Зайчиків" В. Нестайко заявив про себе як про письменника самобутнього, з оригінальною манерою письма, з умінням творити казкові образи й ситуації, спираючись на традиції літературної казки, шукаючи нових горизонтів у казковій фантастиці, сміливо вводячи в казку гумор. Цілком справедливо називають Всеволода Зиновійовича творцем і владарем казкових країн у нашій літературі, яка твориться для дітей.

Хлопчики – наші однолітки. Вони здатні на вигадку, бешкетують, завдають клопотів оточуючим. Але ми розуміємо, що все це вони роблять не зі зла, це – так би мовити, плоди їхньої бурхливої фантазії. Вони мріють, пізнають життя, і ми, читаючи твір, не засуджуємо їх, а сміємося і захоплюємося їхніми пригодами.

У пригодницькому творі "Тореадори з Васюківки", Всеволод Нестайка створює найрізноманітніші комічні ситуації, у які потрапляють герої.

У Другій світовій війні українці понесли людських втрат більше, ніж Великобританія, Канада, США і Франція разом узяті. Людські втрати України від війни, включно з убитими, померлими, загиблими в концтаборах, евакуйованих, а також тих, хто пішов разом з німцями, оцінюються в 8-10 мільйонів життів. Кількість українських жертв можна порівняти з населенням сучасної Австрії.

Велику роль в долі сліпого з повісті "Сліпий музикант", Короленко зіграли його близькі: мама, конюх Йохим, Евеліна, дядя Максим. Дядя Максим теж був нещасний і покараний долею. Йому захотілось допомогти дитині. На перший погляд може показатися, що він жорстокий у ставленні до матері хлопчика. Але це не так. Він знав, як треба ставитись до таких людей, як сліпий племінник.

Завдяки добрим, мудрим книгам таким як "Сліпий музикант" В. Г. Короленка, ми можемо побачити найкращі людські якості : доброту, співчуття, милосердя. План до повісті "Сліпий музикант":

План до повісті "Тореадори з Васюківки" В. Нестайко, де розповідається про веселих друзів, які весь час вигадують різні авантюри й потрапляють у пригоди.

У посланні "І мертвим, і живим, і ненародженним”, Шевченко натякає на панів, які експлуатують кріпаків і водночас говорять, що люблять народ. Цим самим поет порушує проблему лицемірства, фальшивого патріотизму, що ведуть згодом до зради, утрати своєї національної свідомості.