Автор у повісті вживає дуже багато прислів’їв і приказок. Так, старий Кайдаш говорить до Карпа: «В гурті каша їсться, а гуща дітей не розгонить»; «Хоч між дровами, аби з чорними бровами»,- говорить Лаврін до матері прислів’ям і цим натякає на свою закоханість у Мелашку. У нього зустрічаємо ще таку приказку: «Не питай старого, а питай бувалого».Улесливість Кайдашихи підкреслюється прислів’ям, зверненим до Мотрі в час сватання: «Щоб ти була здорова, як вода, щоб цвіла, як рожа…». «Нащо тобі заглядати в наші горшки?» - говорить Кайдашиха до баби Палажки, використовуючи приказку. Щоб розважити і заспокоїти Мелашку, стара Балашиха наводить таку приказку: «Дівка, як верба: де посади, то прийметься».

У повісті «Кайдашева сім’я» використано також пісенну творчість. Так, Мотря співає    жартівливу народну пісню про свекруху. Лаврін словами пісні звертається до Мелашки: «Десь ти, моя мила, з рожі та з барвінку звита, що додержала мене до самого світу». Навіть мовчазний Карпо пригадує слова пісні, коли думає про Мотрю: «Ой, важу я на цю дівчину вражу, та не знаю, чи буде моєю…» Мати Мелашки, стара Балашиха, розглядаючи свою дочку після розлуки, також говорить словами народної пісні: «У нас була, як рожа цвіла, а тепер така стала, як квітка в’яла».

Нечуй-Левицький використовує і такі види фольклору, як казки та замовляння. Словами казки розповідає Мотря батькам про свекруху: «В мене свекруха - люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише, а з носа гонить дим кужелем».

Вкладаючи в уста баби Палажки слова знахарки-шептухи, автор висміює нікчемність цього заходу лікування. Палажка не знає добре всіх слів замовляння, дещо додає від себе, і це викликає у читача сміх: «Пом’яни, господи, раба божого Омелька та ті книжки, що в  церкві   читають:   єрмолой,  бермолой,  савтирю’  і  ще  й   тую,   що

Мова повісті багата на різні образні звороти. Серед них насамперед треба виділити багатство художніх порівнянь. Нечуй-Левицький недарма вважається майстром порівнянь, і всі твори його пересипані, мов перлами, різноманітними порівняннями. Для ілюстрації добираємо художньо яскраві порівняння, наприклад, про Кайдаша автор говорить: «червоний перець у горілці дражнив його, неначе цяцька малу дитину»; про Кайдашиху: «вона стояла над душею в Мотрі, наче осавула на панщині»; або ще: «висока та суха, неначе циганська голка»; про Мотрю: «Мотря теліпалась на стіні, неначе павук на павутинні»; «в великій, як макітра, хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою; про Мелашку: «Мелашка затріпала рученятами, неначе пташка крилами».

Тема: боротьба польського народу за незалежність; загибель жителів Світязя

Історія Чіпка Варениченко має дві точки: наро­дження на світ, потім шлях боротьби, помилок, блукань, пошуків і катастрофа.

Характеристика Галі: щира, весела усмішка на устах, добрі оксамитові очі, вся невеличка, в’юнка постать «польової царівни», мов у дзеркалі, відбивають її внутрішні якості, основні риси характеру дівчини. Автор зображає її красунею, порівнює її з перепілкою, білочкою, причудою, що заворожила парубка.

Жінки посiдають особливе мiсце у творі, допомагають глибше розкрити його iдейний змiст, висвiтлити образ головного героя – Чіпки. Мені здається, що без цих образiв знедолених жінок  твiр був би не таким насиченим, злободенним i довершеним.

Українські пісні – у них відображена і наша історія, і рідний край, і наш характер, і любов, і жарти, словом, уся палітра української душі.

Житель Афін Дедал був генієм свого часу. Свого племінника Тала він навчав мистецтву. І учень переріс свого вчителя. Тоді Дедал скинув хлопця з міського муру.

Одного разу Дедал і його син Ікар полетіли через море в чарівну Грецію. І син художника піднявся високо до сонця і віск на його крилах розтанув. Хлопець впав в море. Дедал не зміг його врятувати. Таким чином, доля відновило рівновагу і забрала сина вбивці за невинну жертву заздрості.

Міф про Дедала та Ікара вчить та застерігає людство від підлих вчинків. Відсутність справедливості серед людей ще не означає, що винний не буде покараний. За свої вчинки рано чи пізно треба нести відповідальність і платити помірну ціну в самий невідповідний час.

Ми народилися в Україні, і нам безмежно дорога ця земля. Україна… Всю її не охопити думкою і уявою, а тим більше не розкажеш словом, вона вміщається лише в серці. Пісня є наш духовний скарб, який єднає нас, стирає кордони, розповідає світові про велич нашого співучого народу. Мовою пісні гортаємо сторінки історії.